STRYMO

Текст джерела

️26–27 червня в Парижі відбудуться єпархіальні збори Архієпископії православних церков руської традиції в Західній Європі, на яких духовенство може проголосувати за обрання віка…

Feed ID 15209 · Служба зовнішньої розвідки України · 2026-06-25 10:18
Текст завантаженоНе перевірено

Сюжет: Єпархіальні збори Архієпископії в Парижі

Відкрити оригінал ↗

Матеріал

Додати цей заголовок/текст до БД-кошика джерел для створення редакторського матеріалу.

Редакторський контроль

Позначити як перевірений

Підтверджує, що текст придатний для подальшої редакторської роботи та генерації матеріалів.

Позначити як непридатний

Для технічного сміття, обрізаних сторінок або неправильного витягу.

Примусово перезавантажити

Повторно завантажить URL, перезапише витягнутий текст і скине редакторський статус у “Не перевірено”.

Очистити текст

Видаляє extracted_text, ставить 0 символів і позначає текст як непридатний.

Ручна правка тексту

Поточний збережений текст

⛪️26–27 червня в Парижі відбудуться єпархіальні збори Архієпископії православних церков руської традиції в Західній Європі, на яких духовенство може проголосувати за обрання вікарних єпископів без погодження з московським патріархатом. Ініціатором виступив архієпископ Дубнинський Іоанн (Жан Реннето), який у листі до духовенства прямо вказав: москва три роки ігнорує кадрові запити Архієпископії, і далі чекати неможливо.

👉Архієпископія об’єднує 60–80 парафій у семи європейських країнах і веде свою історію з Парижа початку 1920-х років, коли першу хвилю російської церковної еміграції очолив митрополит Євлогій (Георгієвський). Тривалий час структура перебувала під омофором Константинополя, але у 2019 році перейшла до московського патріархату. Частина парафій тоді відмовилася визнати це рішення.

➡️Проблема конкретна. У 2023 році керівництво Архієпископії подало патріарху кірілу три кандидатури на посади вікарних єпископів. москва відреагувала лише на одну: 14 грудня 2025 року фактично погоджено ігумена Августина (Макбета), призначеного для Великої Британії та Скандинавії. Долі архімандрита Віктора (Крецу) та протоієрея Анатолія Негруце московський патріархат досі не визначив, попри численні нагадування.

🔹У своєму зверненні архієпископ Іоанн охарактеризував становище Архієпископії як «дуже крихке». Громади у Франції, Німеччині та Італії зростають, натомість єпископський корпус не дає змоги забезпечити повноцінне пастирське управління в усіх країнах. Кадрове блокування з боку москви безпосередньо б'є по функціонуванню парафій.

☝🏻Як аргумент на користь самостійних виборів, керівництво Архієпископії наводить приклади Естонії та Латвії, де аналогічні рішення ухвалювалися без повного погодження з рпц, проте не призвели до негайного канонічного розриву. Архієпископ Іоанн також прямо поставив питання про наміри кіріла: трирічне мовчання патріархату, на його думку, фактично обнулює кадровий механізм, прописаний у «Грамоті» 2019 року, на підставі якої Архієпископія й увійшла до структури московського патріархату.

📌Аналітики звертають увагу на показову динаміку. Частина парафій підтримала перехід під москву у 2019 році з розрахунком на збереження внутрішньої самостійності. Сьогоднішня криза демонструє, що реальний контроль над управлінськими рішеннями залишився в москві. Якщо єпархіальні збори підтримають самостійні вибори єпископів, це може стати моделлю фактичної автономії без формального розриву з рпц, й орієнтиром для інших європейських парафій, які давно незадоволені тим, як московська кафедра перетворює церковне управління на інструмент політичного впливу.